• slide1
  • slide2
  • slide3
  • slide4
  • jquery slider
  • slide6
1 2 3 4 5 6
slider html by WOWSlider.com v8.8
Контакти
welcome

Історія та історії

Приміщення нинішньої ЗОШ І-ІІІ ступенів було збудовано у 1914 році на кошти земства і функціонувало як церковно-приходська школа.

Поруч була Іоанно-Богословська церква (зруйнована в 30-ті роки XX сторіччя).

Збереглася плитка, якою була викладена підлога храму. Пізніше цією плиткою було відремонтовано підлогу коридору школи після німецького «гостювання».

Проект школи типовий, включав в себе квартиру для вчителя, яка мала окремий вхід та була з`єднана з класними приміщеннями.

Унікальна знахідка з історії школи

(Збережено і передано до оприлюднення Данилко Л.О. та її родиною.)

Мова йде про цілий комплекс різноманітних матеріалів. Це табелі успішності з 1936 по 1939 роки. Учнівський та особистий щоденники Івана Авдійовича Кольчиби, на 41 рік — учня 10 класу.

Чорновики та чистові рукописи його віршів та прозових творів, що були створені з 1936 по 1941 роки та інші документи тих часів.

Іван Кольчиба 1925 року народження загинув 18.02.1944 року в бою на території Псковської області, Плюського району, с. Запол’є.

Служив в 813 стрілецькому полку. На фронт пішов зі скрипкою.

Наводимо першу сторінку щоденника зберігаючи авторську орфографію.

«26-26-27 / х — 41 р. Іде дощ. Чорні, похмурі дні. Радості немає. Продовжую начате. Був у школі, опитували німмову. Поставила «Відмінно» Особливостей ніяких.

28 х / — 1941 р. Іде дощ. Холодний, осінній морок виповзає із ярів. Сумно. В присмерку хати вічні, вкорінілі в долю сім’ї клопоти і спори. Немає радості, привітного слова. Великі краплини, що капають густо із стріхи здаються великими сльозами, чорні думи пливуть ні за що не зачипаючись, як хмари по небі. Намочені дощем падають пожовклі листки, вкривають жовтими коврами в гаях і садах землю. І як часом серед неба розірветься чорна пелена хмар і заблищить синьо-голуба височінь, тоді все привітно, ніби щасливим променем просвічує пітьму, серце і думки. Пожовклі сади, поля здаються золотими, краплини, що спадають, ніби грудочки щирого срібла. Був у школі, учнів не було. Школу розігнали. І тепер втрачені всі надії, знищено основну ділянку сподіванок на майбутнє.

29 / х — 41 р. Був у школі. Сьогодні — радісний день. Сьогодні мені повернено втрачене. Прориваючись через фронт, я залишив свої справи в Т.Н.П., а сьогодні вона принесла їх мені. Погода — без змін. Іде дощ, туман, хмари.

30 / х — 41 р. Був у школі. Все без змін. Грав у шахмат. Є чутки, що будуть викладатися усі дисципліни, за винятком історії. Увечері, прекрасна година. Вийшов місяць, освітив блідим лицем своїм долини, поля. Освітлені простори показувались синюватими. Невтерпів, вийшов надвір. Переклав німмову, прочитав геологію. І потім пішов. Був у Н.І. Вертавсь, співав пісню…»

Залишити відповідь