Початок козакуванню поклали здобичники, які виходили у степ для полювання та рибальства. Вільне життя в степу, боротьба з кочівниками, приваблювала сміливих людей, і до козаків йшли і селянські хлопці, і міщани, і шляхетські сини, тож «козак» у понятті народу став означати найкращу, відважну, лицарську молодь. Через Попельнасте проходив знаменитий Поштовий шлях до Запоріжської Січі. На ньому були засновані поштові станції: Крюков, Онуфрієвка, Княжі Байраки, та в селі Жовтому, що на схід від Княжих Байраків.
Тут, у районі, окресленому сучасними селами Попельнасте, Грамівка, Холодіївка та Григорівка, з 29.09.1648 року по 06.05.1648 відбулася знаменита битва на річці Жовті Води та біля балки Княжі Байраки. Силами війська запорізького під командуванням Богдана Хмельницького та за допомогою союзного кримськотатарського війська, очолюваного Тугай-Беєм, було розгромлено польську армію і покладено початок національно-визвольної війни українського народу за становлення своєї державності. Командний пункт Богдана Хмельницького в кінці битви теж перебував у легендарній балці Княжі Байраки. Учасник Жовтоводської битви, польський жовнір з війська С.Потоцького Згадував:
…..Окопалися ми відразу за Жовтою Водою над водою… пан комісар виставив біля Княжих Байраків офіцера з ЗО козаками…» Таким чином, в єдиний трагічний вузол історія сплела на наших землях долі трьох народів-сусідів: українців, поляків та кримських татар, що полили ці землі своєю кров’ю. Їх нащадки, пам’ятаючи наше спільне трагічне минуле, будують нині нові, братні стосунки.
На карті полкового сотника Григорія Штепи за березень 1752 року позначені не тільки наші Княжі, а й Вовчі та Зашляшні Байраки. Байрак, курган, яр — топоніми тюркського походження, балка — литовського. Це сліди тих народів, що побували тут.
