Разом з усіма жителями України, розпочати нове життя в незалежній Україні вирішили на референдумі 1991 року і близько 90% попельнастівців. Долаючи економічну скруту було реформовано колгоспне господарство.
Нині в селі діють різні за формою власності сільськогосподарські підприємства: три СТОВа, фермерські та одноосібні господарства. Тваринництво перейшло в приватний сектор, але збережено традиційні зернові культури, поряд з новими, що впроваджуються в сівообіг.
За народною ініціативою в Попельнастому була встановлена телевежа з супутниковими антенами та власний телецентр, розпочато газифікацію села. Знов, як і до революції, з’явилось декілька млинів та олійниць, хлібопекарень, відкрито православну та протестантську церкви, встановлено пам’ятні знаки на честь Жовтоводської битви. В 2004 році комп’ютеризовано центральну школу.
Процвітає мережа приватної торгівлі. Позитивом часів незалежності стало збереження багатого рослинного та тваринного світів. Лісостепові ландшафти поєднуються тут з унікальними «свідками» і результатами давньої геологічної історії пагорбами, глибокими ярами.
Тиша та спокій, якась дивна незайманість цих місць просто вражає. Тут ще зустрічається рідкісний скіфський тюльпан, сон-трава та цілі ділянки степу, вкриті ковилою. З птахів, крім традиційних лелек, справжньою окрасою села є лебеді.
Попельнасте з прилеглими територіями залишається привабливим для рибалок та туристів як з Кіровоградської, так і з сусідніх областей України. Унікальною природно-ландшафтною пам’яткою є так званий «Спуск» — каскад водоспадів висотою до 7 метрів на Сухому Омельнику. Жителі села вірять, що важкий перехідний період залишився позаду.
Давні козацькі традиції та родючі степові землі — добрий спадок, що подарувала доля людям Попельнастого. Вони з надією працюють задля власного добробуту та щасливої долі своїх дітей на власній, рідній землі.
Ми — українці.
У нас є свої герої.
Ми — пам’ятаємо Вас!