Історія зберігається не тільки в документах, предметах, а й в географічних назвах — топонімах. Рідкісну топонімічну пам’ятку має село Попельнасте. Це — курган Могила Бекетна.
На території Попельнастівської сільської ради зареєстровано 14 курганів. Всі вони безіменні, лише один — має власне ім’я. Під цим іменем він присутній навіть на карті Генерального штабу колишнього СРСР. Могила Бекетна — домінує в місцевому ландшафті. Століттями різні народи та племена обладнували тут свої спостережні пункти та вогневі позиції. Курган продовжує нести свою варту і зараз. Тепер — це варта пам’яті. Пам’яті про козацьке минуле нашого краю. Та й не тільки про нього…
Висота самого кургану Могила Бекетна — 5 метрів. Багато це чи мало? Зауважимо, що переважна більшість позначених на карті курганів (в прилеглих частинах Кіровоградської, Дніпропетровської та Полтавських областей) мають висоту 2-3 метри, іноді — 4. А в курганному комплексі Попельнастого є два безіменні кургани навіть шестиметрової висоти. Правда розташовані вони на рівнинних ділянках, а тому не такі помітні. Могила ж Бекетна споруджена на значному підвищенні рельєфу і впадає в око здалеку.
Академік Яворницький зазначає: » Бекетами, или пикетами, у запорожских козаков назывались пограничные разъезды вдоль восточных и южных границ их владений.
…запорожские козаки, естественно, старались принимать разные средства для ограждения своих границ и, с тем вместе, собственной свободы от внезапного вторжения хищных врагов. Таким средством у запорожцев были бекеты, редуты, фигуры и могилы. » 1
Характерно, що на картах Генерального штабу СРСР назва цього кургану є, а в енциклопедичному словнику та тлумачних словниках СРСР навіть слова «бекет» немає. І зрозуміло чому. Бо включаючи слово «бекет» до словника, потрібно було б повідомляти і про Вольності Запорожських козаків, і про межі, кордони, адміністративний та воєнний устрій козацької держави ХVІІ століття в Україні. Про звичаєве право… Про полкові та сотенні містечка, які клопотом і «турботою» компартії перетворені на затюкані колгоспні села, а їх мешканці — на покірливий та заляканий електорат.
У запорожців існував термін -«бекетовий козак», який означав належність до найбільш відданих та непідкупних вояків. Це була еліта козацького війська, його прикордонні спецпідрозділи. Вони мали гарне озброєння та вишкіл. «Каждый из бекетовых козаков был отлично обмундирован амуницией, вооружен мушкетом, ратищем, саблею и четырьмя пистолями». 1
Символічне місце розташування Могили Бекетної — поблизу балки Глиняної, яка теж позначена на карті Генштабу. Адже саме з цієї балки й почалася історія заселення Попельнастого. Вже не встановити, чий бекет на могилі був першим. Але, включаючи останню війну, цю, найвищу точку місцевості, завжди обирали для спостережних пунктів. Висота Могили Бекетної з урахуванням рельефу — 165.8 метра над рівнем моря.
«Балка Глиняная» на Омельнике, в нынешнем приходе селения Попельнастого, давно уже известна и знакома была многим людям малороссийской нации.Увлекаясь выгодами и удобствами роскошной, богатой и счастливой местности, в мирное и спокойное время, многие малоросы раннею весною приходили сюда…и с большой пользой для себя занимались здесь земледелием и скотоводством; по окончании летних работ, одни из временных насельников Глиняной Балкивозвращались в свою украину, а другие оставались здесь и на зиму, в землянках и шалашах. …Около 1765 года по распоряжению Новороссийской губернской Канцелярии в Балке Глиняной основана и открыта была государственная воинская слобода Попельнастая и первоначально под именем 13-й роты поступила в ведение Елисаветградского пикинерного полка». 2
Для нашої історії цінним фактом є те, що перше поселення притулилося до Могили Бекетної, розуміючи її захистну силу, — і вціліло. Попельнасте збереглося саме, та зберегло як сам курган, так і його назву — яскравий козацький топонім. Ця назва вживалася настільки часто, і протягом такого тривалого часу, що з імені загального — » могила бекетна «, перетворилась на ім’я власне — «Могила Бекетна». І не тільки для військових, а й перш за все для тутешніх мешканців. Саме з їх вуст картографи і записують місцеві топоніми.
Курган — давній могильний насип. Це слово тюркського походження перейшло в деякі індоєвропейські мови. В тюркській кургамак, в казахській корган — означає: «фортеця», «укріплення». Афганське курган — також «укріплення, фортеця». У давньоруській мові — «фортеця, межовий знак». Найбільше значень слово «курган» має в українській та російських мовах. Це — фортеця, могильний насип або бугор, сопка, вершина. В польській, чешській та словацьких мовах, а також у болгар kurhan — «могила», про це повідомляє словник. 3
На сьогодняшній день стан збереження кургану Могила Бекетна — задовільний. Поле, що поруч з ним дбайливо обробляється, але навкруги пам`ятки є охоронна зона, що не розорюється. Нові власники землі з повагою ставляться до кургану і дотримуються Законів щодо охорони археологічної спадщини України. Сільськогосподарча діяльність не шкодить Могилі Бекетній. Має Могила Бектна і своєрідний паспорт: Акт технічного огляду археологічної пам`ятки, складений у квітні 2005 року. Опікується охороною і обліком курганів на теріторії району — відділ культури РДА, а в селі — сільська рада разом з громададою.
Неодноразово до кургану приходили екскурсії школярів, і діти починають розуміти, що їхня земля береже справжне тисячолітнє диво. Риси Могили Бекетної стали звичними для ока сільських землевласників, водіїв, мисливців, туристів та й всіх жителів села. Безумовно, курган став героєм багатьох фотографій, які презентують історичні та природні дива нашого району. Силуєт кургану надзвичайно виразний, особливо на сході та заході сонця. Дивишся на нього і згадуються «…табуны диких лошадей… А на высоких могилах целое море белого шелковистого ковилу, который блестит на ярком степном солнце и от легкого ветра склоняется то на одну, то на другую сторону. Эх, хорошо бы глянуть на такую картину на полотне! » 4
Та не тільки історію козаччини засвідчують кургани. Дослідники, вивчаючи давні поховання, встановили, що кургани насипали спочатку племена, що жили в далеку від нас эпоху бронзи, а потім — скіфи, сармати, гуни, печеніги, торки та половці.
«Большинство подобных могил существовало уже гораздо раньше появления запорожцев; они заключали в себе останки погребенных представителей известных народов или племен; таким образом запорожские козаки пользовались уже готовыми земляными насыпями и только приспособляли их к своим стратегическим целям… Могилы служили у запорожских козаков пунктами для наблюдения за движениями тех же татар»… 1
Крім попельнастівського кургану, в двохсоткілометровій окрузі є тільки 4 кургани з іменами. Курган Могила Роблена кілометрів за сорок від станції Щаслива, курган Могила Невезина висотою 4 метри поблизу Петрово, 3-х метрова Могила Бузиновци, на лівому березі Дніпра, напроти Попельнастого, та 2-х метрова Могила Корпова поблизу Саксагані.
До речі, Могила Роблена своєю назвою нагадує про своє штучне походження. Запорожці часто створювали кургани, як межові знаки в прикордонній місцевості.
Перегукується давня козацька історія Попельнастого з історією заснування Нової Праги. Як пише легендарний краєзнавець Федір Миколайович Плотнір: » Один з таких сигнальних постів був і на місці теперішньої Нової Праги. Він містився на колись високій могилі (у народі її звали Сторожевою)… З дитинства пам’ятаю розповідь дуже старого діда Феодосія Петровича Петренка (він твердив, що в якомусь коліні він є нащадком козака Петрика, засновника Петріківки — Нової Праги): ранньої осені 1728 року Петрик з північного боку Сторожової могили збудував першу хату, незалежно від зимівника. З тих пір поступово зростало це поселення…» 5
Сторожова вишка на кургані були запропоновані Федором Плотніром як центральний елемент герба Нової Праги. Боротьба за саме такий герб — тривала багато років. Цей Герб нарешті був затвердженим в 2003 році і отримав офіційний статус. Як бачимо, використання символіки козаччини в Гербах Олександрії та Олександрійського району стало історично обґрунтованою традицією. Цю патріотичну роботу варто продовжити і в інших селах нашого району. Попельнасте — лише одне з ряду давніх поселень, що сягає своїм корінням славних козацьких часів. Пам’ятаймо про це.
P.S. Замислимось, який би тимчасовий, історично «мілкий» та жалюгідний вигляд мав би сьогодні Герб Олександрії, якщо він залишився б із своїм позначенням бурого вугілля та ротором екскаватора… Подяка тим людям, що змінили його! Переконайтесь самі — історія нашого міста набагато давніша і цікавіша, ніж історія будь-яких промислових об’єктів…
Література
1. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. К.: Наук. Думка, 1990-1991. т. І, с. 315, 317, 318.
2. Макаревский Феодосий. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего ХVІІІ столетия./ Долгополий В.Г..-Д.; ВАТ «Дніпрокнига», 2000. Видано за виданням 1880 р., с.381 — 386
3. Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. — М., «Мысль», 1984.
4. Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип. 4: Листи Д.І.Яворницького до діячів науки і культури. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. с.213
5. Плотнір Ф.М. Петриківські бувальщини. Центрально-Українське видавництво. — Кіровоград:, 2000. с.6
Наша довідка
Найбільш відомими в Україні є: курган Могила Мечетна — найвища точка Донецької області, курган Гайманова Могила — скіфський некрополь в Запоріжській області, Товста Могила — царський курган Скифії в Дніпропетровській області.
На территорії Кіровоградської області налічується більше п’яти тисяч археологічних пам’яток — поселень та городищ, курганів та грунтових могильників різних епох та культур від давнього кам’яного віку ( близько 100 тис. років до н.е. ) до эпохи середньовіччя (ХV-ХVI ст.)